анкетами й таблицями (коли можливо, в фарбах). На місця було розіслано інспекторів і контрольорів.
— Останнє кіло! — сказала дружина.
Сівши пити чай замзав довго, мовчки й уперто думав над методами розвязання кризи. Надумав.
Почав пити вприлизку: грудку цукру прив'язував на шворці над столом і, сьорбаючи чай, лизав язиком цукор.
Але здивовання, що раптом у нього виникло, в жодному разі не стосувалося його власної геніяльности: подивившись у вікно, замзав побачив, що на столі в помбуха з'явилася шлянка з ложечкою. В шклянці було щось біле й гаряче: йшла пара. Помбух пив із шклянки. Замзав дивувався.
На місцях, звичайно, зчинився великий сполох. Ревізори й контрольори з глотки в місцевих цукрових адміністраторів видирали потрібні відомості. Всіх робітників і службовців було мобілізовано на складання відчитів. Всі вільні помешкання було закидано матеріялами для діяграм і бідонами із фарбою.
А на одній цукроварні директор поламав усі машини й повиносив на двір: потрібно було місце для виготовлення відчитности.
Цукру ставало все менш і менш, і не лише на ринкові, а й у буфеті замзавової дружини. Прилизку довелося кинути. Замзав тепер пив чай вприглядку: не лизав уже оту грудку цукру, а тільки глядів на неї. Та й то цукор швидко псувався від повітря й мух.
