Сессія закінчилась. Тов. Петренко склав речі й поїхав до дому.
Після двох тижнів засідань і комісій було приємно спочинути хоч кілька годин у поїзді. А там знову — праця й праця.
Тов. Петренко дуже швидко заснув.
Переїздячи од станції до окрвиконкому (прийшов поїзд удень, і треба було поспішати на посаду), помітив тов. Петренко цікаву сцену. Перед напіврозваленим кооперативним будинком, де раніш було написано „Сільський Господар“, стояла невеличка юрба. Кілька людей тягли на дах вивіску. І на тій новій вивісці стояло:
„Крестьянский Господин“.
Тов. Петренко дивуючись, стиснув плечима, але спинятись не було рації. На гаючи часу, тов. Петренко попрямував до окрвику.
В передпокою на долівці було розкладено кілька примірників газети „Вісти“. Діловод, ставши навколішки встромлюючи квача в макітру з чорнилом, займався дивною працею: на кожному примірникові до другої літери на головку примальовував якогось бублика. Получалося не „Вісти“, а „Вести“.
— Що це ви робите, товаришу? — здивовано спитав Петренко.
