Сторінка:Котляревський. Енеида на малороссійскій языкъ перелицїованная. 1798.pdf/122

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
40


Богатымъ да скупымъ вливали
Горяче золото у ротъ;
А брехунивъ тамъ заставляли
Лизать горячихъ сковородъ;
Яки жъ изъ роду не женились,
Да по чужихъ куткахъ живились,
Таки повѣшены за крюкъ,
Зачеплены, за грѣшне тѣло,
На свѣтѣ що грѣшило смѣло,
А не боялося и мукъ.

***

Всѣмъ старшинамъ тутъ безъ розбору,
Панамъ, пидпанкамъ и слугамъ,
Давали въ пеклѣ добру хліору,
Всѣмъ по заслузѣ, якъ котамъ.
Тутъ всякіи були цехмистры
И ратманы и бургомистры,
Судьи, пидсудки, писари;
Яки по правдѣ не судили,
Да тилько грошики лупили
И отбирали хабари.