Сторінка:Котляревський. Енеида на малороссійскій языкъ перелицїованная. 1798.pdf/13

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
3


Побачила Юнона зъ неба,
Що вже Еней на поромахъ;
А те шепнула сука Геба....
Юнону взявъ великій жахъ.
Кужилку кинула пидъ лаву,
Впрягла у тарадайку паву,
И килимомъ сѣнце заславъ,
Взяла спидницю и шнуривку
И бублыкивъ за шагъ въ талѣрку,
Стругнула где Эолъ живавъ.

* * *

„Здоровъ Еоле, пане свату!
„Ой якъ-ся маешъ, якъ живешъ?„
Сказала, якъ ввишла у хату
Юнона „Чи гостей ты ждешъ?„
Поставила талѣрку съ хлѣбомъ
Передъ старымъ Еоломъ дѣдомъ,
Сама же сѣла на ослинъ.
„Будь ласковъ, сватоньку старику!
„Избій Енея съ пантелику,
„Теперь плыве на морѣ винъ.