Сторінка:Котляревський. Енеида на малороссійскій языкъ перелицїованная. 1798.pdf/138

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
56


Сказавши, чортъ вѣсть де пропала,
Еней не энавъ що и робить,
Коли бъ яга не закричала,
Що довго годѣ говорить;
То може такъ бы застоявся,
Що тамъ и досвѣтку дождався
И ребра можебъ полѣчивъ:
Съ жинками що бъ не женихався,
Надъ мертвыми не надглумлявся,
До смерти вдовъ не доводивъ.

***

Еней зъ Сивиллою попхався
Въ пекельную по далѣ глушъ;
Якъ на дорозѣ повстрѣчався
Зъ громадою знакомыхъ душъ:
Тутъ всѣ зъ Енеемъ обнимались,
Чоломкались и цѣловались,
Побачивши князька свого;
Тутъ всякъ смѣявся, реготався,
Еней до всѣхъ ихъ доглядався,
Знайшовъ зъ Троянцивъ ось-кого: