Сторінка:Котляревський. Енеида на малороссійскій языкъ перелицїованная. 1798.pdf/41

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
31


Довгенько такъ посумовавши,
Пишла у хату на постѣль,
Подумавши тамъ погадавши,
Проворно скочила на пилъ.
Узявши зъ запѣчка кресало,
И клочья въ пазуху чи мало,
Тихенько выйшла на городъ.
Ночною се було добою
И самой тихою порою,
Якъ спавъ хрещеный весь народъ.

* * *

Стоявъ въ Дидони у загони
Съ кизяку складений кирпичь;
Іого волы придбали-й-кони —
Зимою имъ топили пѣчь:
Въ костеръ бувъ сложеный, сухенькій,
Якъ порохъ бувъ уже палкенькій,
Іого держала на пидкладъ.
Отъ-тутъ вона огонь кресала
И въ клочьи гарно розмахала
И розвела пожаръ чи малъ.