прихильність. Та на цей раз, на диво Параскіці, порівнявшись з нею, загадково якось зирнула на неї, пригорнула до себе внучат, мов захищаючи від кого, і минула її, не привітавшись навіть. Параскіца нічого не тямила. Що це нині сталося з людьми, що якісь такі незвичайні з нею? Це так заболіло її, чуйну на всяку образу, що вона зарилася в качани і так, в гірких думах пролежала, до вечора.
Вже сонце сідало, коли Параскіца згадала, що пора варити вечерю, бо незабаром батько з мачухою повернуть з ярмарку.
Броски повертали з ярмарку зараня. Чутка про те, що матушка-Прохіра виявила відьму, і що відьма та ніхто инший, як дочка Броскова — Параскіца, розійшлась поміж усіма „магазаніями“ Йоновими. На ярмарку ходило вже кілька версій вчорашньої події — Параскіца
