Перейти до вмісту

Сторінка:Коцюбинський М. Відьма (1927).djvu/27

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

видивившись на батька великими очима.

Йона взяла злість. Ось вона, та відьма! Почула небезпеку!

— Розщібай зараз, кажу! — гримнув він.

Параскіца затремтіла і, залякана, почала розщібуватись… Це їй ніяк не давалось, гудзик заплутався в петельці, руки тремтіли. Врешті, сорочка якось розщібнулась і з-під неї показались жовтуваті перса, а між ними, на чорній мотузочці невеличкий срібний хрестик.

Йон взяв у руку хрестик, подержав його, потер між пальцями і показав Маріці. Та глянула од печі, похитала головою і нічого не промовила.

Йонові наче камінь з грудей спав. Легше якось зробилось на серці, хоч разом з тим соромно перед дочкою. Та все ще стояла на одному місці розхрістана, здивована й несміла.