Цю сторінку схвалено
вона бігла придержуючи відра, щоб вода не хлюпалась, а за нею, мов хорти за звіриною, гналась дітвора та обсипала її грудками й порохом.
— Тю-у… — верещав довгоногий дванадцятилітній Іокаш, син Прохірин, який давав нападові привід… — Бий її, хай не одбирає молока коровам! Стригойка!
— Стригойка! Стригойка!.. — хором заверещали діти й обсипали Параскіцу хмарою пилу.
— Стригойка!… Стригойка!.. Молоко від корів одбирає… Стригойка!..
Параскіца раптом зупинилась. Те слово іскрою пройшло по її тілу. В голові блискавкою промайнув цілий ряд згадок, окремих фактів з останнього часу, незрозумілих досі і разом освітлених одним словом: відьма!
Скажена лють вхопила дівчину за серце і вона з звірячим риком кинулась на
