Цю сторінку схвалено
„Тітка“ Прохіра вскочила в хату Иона Броски, сусіда свого, з таким поспіхом, якого він ніколи не сподівався від цеї поважної особи. З блідого Прохіриного обличчя, з прудких рухів її ситого тіла, од яких великі, обвислі перса помітно тріпотали під тонкою міщанською курточкою, а чорна хустка злітала з голови на бік, особливо ж з її голих набряклих ніг, не прикритих, як звичайно, панчохами, — Ион доміркувався, що сталося щось незвичайне.
Не встиг Йон ззирнутися з своєю Маріцою, зігнутою над вечерею в печі (а він завжди це робив у непевних випадках),
