з царських врат, починаючи службу, а Параскіци нема. Люди виявляли нетерпеливість. Аж ось коло дверей зробився рух і хвилею покотився аж до передніх рядів вівтаря. Широкою дорогою, може навіть надто широкою для того незначного одвідувача, вступила Параскіца до церкви, з спущенними додолу очима, несмілива, засоромлена, в чистій, але непишній одежі. За нею з виглядом невинної офіри сунулась Маріца, а позаду і Йон. Кілька сот очей цікаво впились у Параскіцу, наче бачили її вперше. Ті, що стояли далі, витягали шиї та навалювались на других, щоб було видніше. Коли Параскіца наблизилась до дівчат, щоб заняти відповідне місце, ті так і шарахнули від неї, мов од вовка. Круг Параскіци зробилось так просторо, що навіть попадя могла б їй позаздрити. Але той простір тільки додав жалю дівчині
