тоді шукай вітра в полі. Прохіра дійшла до такої обережности, що навіть приносила з сіней води Параскіці, коли та хотіла напитися, а сінешні двері засувала на засов. Вона все шепталася по кутках з Маріцею, наче обговорювала план кампанії, та робила знаки Йонові, який з видимою тривогою без перестанку виглядав у вікно. Параскіці все те здалось непевним. Вона помічала, що щось робиться незвичайне і з видимою трівогою водила очима за кожним рухом присутніх. Маріца, пошептавшись з Прохірою, вийшла з хати і за кілька хвилин привела з собою глуху Маріору, здоровенну, мов катюга, жінку з грубезними жилавими руками та з витрішкуватими очима. Вона мала властивість усе обнюхувати і за хвилину не було речи в хаті, дух якої не був би їй знайомий. Так вона винюхала карафку білого вина, сховану Йоном за
