Тільки Ліда все ще прихильно витягала до батька свою одкриту шию і розтягала в усмішку, правда бліду, широкий рот.
— Ах, дайте ви мені спокій, — роздратовано скрикнув Аркадій Петрович. — Зрозумійте нарешті, що я инакше не можу…
Зібгав серветку, кинув на стіл і вибіг з хати.
Серед гвалту і метушні, що знялись потім, Жан пробасив раптом:
— Ну, миноносце, розводи пару. Пора нам рушати в далеку плавбу…
— Єсть! — стрепенувсь миноносець.
Але плавба не вийшла.
Усі рішили, що зараз треба порадитись вкупі і запросили Жана.
А щоб прислуга не чула, взяли його під руки і вийшли з їдальні разом зо всіма псами.
Тільки Мишка десь щезла.
Мишка знайшла хазяїна свого аж в кабінеті. Стояв під склянними дверима, що вели на терасу і стежив, як з докучним дзичанням билась об шибку муха. Мишка ткнулася носом об його чобіт, але він її не помітив. Тоді вона заскакала на двери, щоб дістать муху, але не зловила, утомилась і лягла у кутку на подушку.
Крізь шибку виднілись білі кольони тераси, а за ними квітник. На клумбах
