Сторінка:Кримський А. Пальмове гилля. 1901.pdf/41

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Із книжки першої.
 


I.

На душі якась трівога
Й полохливе почуття:
Щось немов давно знайоме
Виринає з забуття.

Серце жалібно тріпоче,
Наче пташка в полонї…
Ох, невже-ж таки кохання
Прокидаєть ся в менї!


II.

Я обірвав розмову…
В очах менї туман…
І тільки серце шепче:
„Уже собі не пан!“