Зарийте їх і дайте мені працювать.
Два роки, десять літ, і пасажири питатимуть кондуктора:
Що це за місце?
Де ми зараз?
Я трава.
Дайте мені працювать.
В редакційному кабінеті — хто шишки?
Хто одягає митичний костюм невидимий?
Хто кішечкою крочить від столу до столу з говорливим вказовим пальцем?
Хто калошить поміж копірок з шепотливим великим пальцем?
Тихенько говори — святі корови можуть вчути.
Легенько говори — святі корови мають бути негодовані.
Ломбардник знає голод,
І знає, наскільки голод сточив серце
Того, хто з лантушком старим проходить.
Тут каблучки й дитячі браслети,
Шпильки до галстуків, пряжки з черевиків, підвязки ювелірні,
Старовинні ножі з мозаїчними ручками,
Годинники золоті й срібні,
Монети стерті зі слідами пальців.
Вони оповідають.
