Цю сторінку схвалено
III.
ПЕТРО ДА КАТЕРИНА.
Не люблять земляки Петра да Катерини:
Се не по их нутру и розуму царі:
Надполовинили вони, бач Украіни,
И в рабство волну чернь козацьку завдали.
Мое земляцтво! ви самі свій нарід іли,
До кореня ту черьнь згризали козаки:
Оце ж ви перш усіх іі й закрепостили,
Самі ж були з дідів и предків крепаки.
Коли не Батию с-під батога служили,
Дак ляму Литвину невольницьку тягли,
Про «душманів» Ляхів одно'дного душили,
И рідний край в ясир Татарам оддали.
Утікши ж під Москву, московськими руками
Правдивих земляків ссилали на Сібір,
Письменну братию в старці порозганяли,
Зробили мовчязну руіну з Брацьких Шкіл.
И вам, пани Ляхи, царі ці не до кгусту,
Що в Польщі вас вони ловили за чуби,
Що шаткували вас мечами на капусту,
Не давши басувать, спинатись на диби.