Сторінка:Куліш Олелькович Панько. Дзьвін. Староруські думи й сьпіви (1893).pdf/12

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
 
III.
 
ПЕТРО ДА КАТЕРИНА.

Не люблять земляки Петра да Катерини:
Се не по их нутру и розуму царі:
Надполовинили вони, бач Украіни,
И в рабство волну чернь козацьку завдали.

 

 
Мое земляцтво! ви самі свій нарід іли,

До кореня ту черьнь згризали козаки:
Оце ж ви перш усіх іі й закрепостили,
Самі ж були з дідів и предків крепаки.

 

 
Коли не Батию с-під батога служили,

Дак ляму Литвину невольницьку тягли,
Про «душманів» Ляхів одно'дного душили,
И рідний край в ясир Татарам оддали.

 

 
Утікши ж під Москву, московськими руками

Правдивих земляків ссилали на Сібір,
Письменну братию в старці порозганяли,
Зробили мовчязну руіну з Брацьких Шкіл.

 

 
И вам, пани Ляхи, царі ці не до кгусту,

Що в Польщі вас вони ловили за чуби,
Що шаткували вас мечами на капусту,
Не давши басувать, спинатись на диби.