Цю сторінку схвалено
И що̀ б там ні було гіркого на Вкраіні, Де нас десятками за Паліів лічили, Там миліонами край рідний ми осіли. *** Навчили ми Ляхву латину занедбати,Польщизною листи й літописі писати. Так само й Москалю живу вказали мову, И привели ёго ид пушкинському слову. Собі ж добро свое найкрашче приховали: Про рай, сьвій рідний край, с Тарасом засьпівали. Та пісьня по Урал и Волгу розлилася, — Стара в ній рушчина з новою понялася. Тепер Боянська Русь козацтво занедбала, Руіним поломъєм хвалитись перестала. И буде знов іі той дух животворити, Що на Ляхви й Москви умів людей зробити, — Той дух, що всю Ляхву одвадив од латини, Статарену Москву — од нагинаньня спини. *** Колись до Киёва тягли народи многі, —Од Волхова, Карпат, Тмуторокани, Волги. |