Цю сторінку схвалено
И що̀ б там ні було гіркого на Вкраіні,
А густо забуяв наш нарід на руіні.
Де нас десятками за Паліів лічили,
Там миліонами край рідний ми осіли.
***
Навчили ми Ляхву латину занедбати,Польщизною листи й літописі писати.
Так само й Москалю живу вказали мову,
И привели ёго ид пушкинському слову.
Собі ж добро свое найкрашче приховали:
Про рай, сьвій рідний край, с Тарасом засьпівали.
Та пісьня по Урал и Волгу розлилася, —
Стара в ній рушчина з новою понялася.
Тепер Боянська Русь козацтво занедбала,
Руіним поломъєм хвалитись перестала.
И буде знов іі той дух животворити,
Що на Ляхви й Москви умів людей зробити, —
Той дух, що всю Ляхву одвадив од латини,
Статарену Москву — од нагинаньня спини.
***
Колись до Киёва тягли народи многі, —Од Волхова, Карпат, Тмуторокани, Волги.