Цю сторінку схвалено
LXXXI.
ДО СЬПІДЛЕНИХ.
Коли сьпідьліете так як ті Греки,
Що мову добру, дороге намисто,
Из дешевеньким шклом перемішали
И дикі груди дико вцяцькували, —
Дак и тогді, в якісь віки далекі,
Обернетесь від сьмітьтя до скарбівни,
Де чисті перла, зерна многоціньні,
На соньці грають-жевріють предивно,
И неукам и вченим сьсяють рівно.
Обернетесь и будете по зерну
Перебірать казну свою мизерну,
Знайовши ж цінне зернятко, носити,
В моій скарбівні сховища просити,
Щоб ваша мова згублена-забута,
Заглушена ледачим сьмітьтєм рута,
Як искорка дьрібна жило-блищало,
В моім огні во-віки не згасало.
—o—