Сторінка:Куліш Олелькович Панько. Дзьвін. Староруські думи й сьпіви (1893).pdf/227

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
 
LXXXVIII.
 
ШУКАНЬНЄ-ВИКЛИКАНЬНЄ.

Ще любо дивляцьця на мене карі очі,
И біла рученька в моій руці тремтить,
И від річей моих, серед німоі ночи,
Дівоче серденько и мліе и болить.

 

 
Дівчино горлице! шкода твого коханьня,

Шкода ночей бес сну, зітханьня, сумованьня:
Живу я розумом, а серце тихо спить.

***

Минули любощі; душа моя жадае
Коханьня иншого… Глянь, крале, на орла,
Як вітром на ёго від Півночи бурхае,
А він дзвінить пером, Зевесова стьріла.

 

 
То дух мій, горличко, то розум мій буяе…

Кого ж він по сьвітах шукае-викликае?
Орлицю сьміливу, крилатшу над орла.


o