Сторінка:Куліш Олелькович Панько. Дзьвін. Староруські думи й сьпіви (1893).pdf/231

 

XCI.

 

ВИДІНЬНЄ.

 

Я помню чудное мгновенье:
Передо мной явилась ты,
Какъ мимолетное видѣнье,
Какъ геній чистой красоты.

Пушкинъ.

 

I.

Я згадую той день и час благословенний,
Як дух тьвій молодий мене з земли підьняв,
И побут хуторний, захмарений, буденний,
Огнем твоіх очей живущих осияв.
Що̀ та вода в казках живуща и сьцілюща?
Жизьнь у тебе в очах, блаженна-невміруща.

II.

Так! жив я на землі, и ти з небес прийшла,
На крилах юности до старощів спустилась;
Ти з раю пахощів с собою принесла,
И сьвітом божества душа твоя сьвітилась…
Ні! не мечта сьвята — небесний херувим:
Бо дух мій загорівсь огнем твоім живим.