Цю сторінку схвалено
X.
ДО ТАРАСА ЗА РІЧКУ АХЕРОН.
Недосьпів тьвій досьпівую, мій брате…
Насьлідьдє дороге, клейнотами багате,
Лишив еси мені в твоій трицьцятоструньній,
В твоій поэзіі високій, многодумній,
Дуброві запашній, широкошумній.
Тарасе! попроси там Аполлона,
Нехай зупинить він легкий каюк Харона,
Щоб довго не возив на той бік Ахерона
Народу бес путя, беш чести и закона,
Що з вовчого на сьвіт приходить лона.
Нехай по сонних берегах блукае,
Про ледарство свое ледаче споминае,
На предків и батьків за брехні нарекае
Тяжкі гріхи своі й паскудзтво споминае
И суду сто столітьтів дожидае!
Кому ж я передам, коханий брате,
Твое добро сьвяте, над всі скарби багате?
Собакам, чи вовкам, чи людям безголовим,
Тим язикам лихим, калікам кривомовим,
Письменникам сьліпим и пустословим?
