Цю сторінку схвалено
XVII.
ДО СТАРОІ БАБИ[1].
Истинно всуе бысть трость лживая книжникомъ.
Іереміи VIII, 8.
Старенька бабо! ти міз нами, дітьми,
Премудрою здавалась, як Мінерва.
Не тим еси заважила в нас много,
Що прожила на світі літ чимало,
А тим, що из беззубими водившись,
Старовини, мов репъяхів, набралась.
Непережоване ловила ти обіруч,
И нам, малим, у запічок носила;
А ми, темнота, сьвіту не видавши,
Няли тобі, як Соломону, віри.
***
Прийшла черга и нам про давні давнаНовим печурникам оповідати.
- ↑ Перепечатано с „Хуторноі Поэзіи“ задьля стихотвору XVIII.