Цю сторінку схвалено
XXI.
„МЕНШИЙ БРАТ“
Роспившись по шинках, мужва-злодіі
В-ночі дом Божий, церкву, обікрали.
Тверезі соцькі й старшини сільськиі
Отамана злодійського піймали.
Піп злодіяку зве до мирового,
До нашого мирського трибуналу,
И мировий, як сьлід, харциза злого
Готов на певну осудити кару.
Но, бувши у законі «оглашенним»
(Сі мирові на те вже й породились),
Рече судящимся, як людям темним:
«А може б ви, панове, помирились»?
— «Що̀ ж? я готов»! озвецьця злодіяка;
А піп: «Из злодіем мені миритись»?!
Судьдя насупивсь: «Що се за бурлака?
Не хоче з меншим братом поділитись»!
