Цю сторінку схвалено
XXXI.
ДО РІДНОГО НАРОДУ
подаючи ёму переклад Шекспірових творів[1].
Народе бес путя, беш чести и поваги,
Бес правди в письменах, завітах предків диких,
Ти, що постав еси з безумноі одваги
Гірких пъяниць, сіпак і розбишак великих!
Единий в тѐбе скарб — прапращурівське слово…
Закляв ёго Боян від кражи чужоядзтва.
Одно воно твого житьтя міцна основа,
Певніща над усі потуги и багацтва.
Се голос праведний до тебе з домовини,
Промова душ сьвятих, що марно погибали
В страшенних злигодьнях двоістоі Руіни....
Останьню козаки твоім триумфом звали.
О варваре сьліпий! покинь триумфовати,
Потупся, шчервоній од сорома тяжкого;
Бо мають всі твоі сусіде що̀ назвати
Своім, а ти своім не назовеш нічого.
- ↑ Передруковано поправніще с «Хуторноі Поэзіи».