Сторінка:Куліш Пантелеймон. Листи с хутора. Про городи й села. 1861.pdf/12

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Отъ же въ хутора́хъ не ду́же городя́намъ віри дойма́ють. Може, ви й спра́вді пороби́лись уже́ святи́ми, надиви́вшись на своі старі гріхи́, та хто́ жъ намъ за васъ у пору́ки ста́не? Зда́вся Ци́ганъ та на своі діти.... чи не така́ бу́де пору́ка? Ва́ша пра́вда — въ Бо́га на су́ді, а передъ очи́ма въ насъ — тілько ва́ша кри́вда, почина́ючи съ то́го да́внёго віку, якъ ва́ші письме́нні, вельмо́жні, и бага́ті пре́дки прозва́ли и записа́ли на́шого бра́та сме́рдомъ. Тимъ-то й не ймемо́ ми вамъ віри, хочъ, мо́же, ви вже й присвяти́лися. Не ду́рно бо гово́рять: Брехне́ю світъ прійдешъ, та наза́дъ не ве́рнесся!…

Що́ жъ намъ ва́ша слове́сность друко́вана, коли́ сами́ ви намъ изневірились?… Що ви іі́ собі вподо́бали, се намъ байду́же, бо ви й про Вольте́ра (або́ ва́ші діди́, все одно́) на пупъ крича́ли, що притьмо́мъ світъ після́ тьми осия́въ миръ; а Вольте́ръ самъ написа́въ, що слу́гамъ и че́рні нічого ёму́ сказа́ти: се бъ то ёго́ пу́блика — самі пани́, самі просвіще́нні. Ви такъ не гово́рите, якъ говори́въ и надрукува́въ вели́кий учи́тель ва́шихъ пре́дківъ-городя́нъ. Ви вже не наха́бою, якъ тоді води́лось, а лагіднимъ сло́вомъ, силку́етесь прилу́чити насъ