ві, коли́ ви тілько городи́ зна́ли освітою забезпе́чувати, а намъ не дали́ во́лі, безъ свого́ городя́нського поря́дку, хоть найме́ншу шко́лку, по грома́дському ро́зуму, у се́бе на селі завести́?
Ро́зумъ нашъ ле́жнемъ изви́къ лежа́ти? Якъ же бъ воно́ и́нше ста́лося, коли́ дити́ну для нау́ки тре́ба изъ семъі ви́рвати и міжъ такі лю́де засла́ти, кото́рихъ не зна́ешъ и не відаешъ, яки́мъ вони́ ду́хомъ ди́шуть и що́ съ твое́і дити́ни зро́блять? Зновъ же й коштъ на ёго положи́ таки́й, за ту городя́нську нау́ку, що, мо́же, тілько съ ти́сячи въ одного́ господаря́ зна́йдетця на те й доста́токъ. Уже́ жъ воно́, учи́вшись тамъ міжъ городя́нськими дітьми, и одъ про́стоі свити́ни, и одъ про́стихъ звича́івъ та й одъ рі́дноі мо́ви свое́і одви́кне. Яки́й же зъ ёго бу́де семъяни́нъ у про́стій ха́ті, міжъ про́стими селя́нами? Лу́чче жъ ёму́ въ ба́тька та въ ма́тери про́стого господа́рства навчи́тись, аніжъ чужи́мъ у рідну се́мъю съ тими́ нау́ками верну́тись.
Отъ воно́, якъ у насъ ро́зумъ нашъ ле́жнемь лежи́ть. Про се ви, городя́не, не турбу́йтесь. Мо́же, коли́сь на́ша грома́да впо́раетця зъ діломъ та пола́годить де́-що, що ви жъ
