Перейти до вмісту

Сторінка:Кулїш П. Орися (Львів, 1901).pdf/5

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

дочки, а часом і посумує: „Доспіла єси, моя ясочко, як повний колос на ниві! Та чи знатиме женчик, яку благодать бере собі від Господа милосердного! Єсть багато людей, що залицяють ся до тебе, та не хотїлось би минї віддавать тебе в руки сивому дїдови: звялить тебе ревнуючи, як вітер билину в поли. Ой, не хотїлось би віддавать тебе й за молодого шибай-голову, що не поживе довго без степу та коня, поляже в поли буйною головою, а тебе зоставить горювать з дїтоньками!“

Так собі думаючи та гадаючи, старий Таволга часом тяжко, тяжко засумує, аж сльоза покотить ся йому з ока.

А Орися росла собі як та квітка в городї. Повна та хороша на виду, маяла то сям, то там по господї в старого сотника, похожала як по меду бжілка і всю господу звеселяла.


III.
 

Приснив ся раз Орисї предивний сон. Здалось, прийшла до неї з того сьвіту покойна панї-матка, стала над нею в головах, та й каже: „Дитино моя, Орисю! Не довго вже тобі дївувати: що день бла-