ють вони те саме право власним коштом засновувати добродійні, реліґійні й соціяльні інституції, школи та инші виховуючі установи, ними завідувати і їх наглядати як також вживати в них своєї мови й виконувати свою реліґію.
Коли прочитаєш отсю постанову мирового договору, то не знаєш, чи се іґноранція чи кпини з прав національної меншости, якій призволюється з окрема власним коштом удержувати гуманітарні інституції…
Вкінці артикул 68, постановляє, що в містах і повітах, де австрійські горожане в значнійшій части вживають не німецької мови, австрійське правительство забезпечить, щоби в народніх школах дітям тих австрійських горожан уділювано науку в їх матерній мові.
В таких містах і повітах буде для меншостей забезпечена відповідна участь у фондах публичних на ціли виховання, реліґії або добродійности.
Коли з тих постанов мирового договору виберемо зерно права меншостей національних, то доходимо до такого висліду, що їм загально приречено рівноправність, а з окрема призволено власним коштом удержувати гуманітарні інституції; в народній школі по змозі вчитися матірної мови, а в найліпшому разі одержати якусь частину
