Коли до одної держави прилучується етноґрафічні території ріжних націй, то не можна всіх територій у відносній державі поставити під один стрихулець казати, що се є держава одної нації, та що всі її території мусять асимілюватися в одну націю.
Таке шовіністичне вирішуванне міжнародних відносин в державі, що обнимає ріжні національні території, є вельми несправедливе. Тому великою хибою при уладжуванню національних відносин є те, що не звертається уваги на питаннє: де є меншости національні. І так приміром:
В артикулі 52. сен-жерменського мирового договору постановлено, що визнається повну незалежність Чехо-Словацької держави, до котрої прилучується автономну територію Русинів (Українців) на полудневім стоці Карпат, так звану Підкарпатську Русь. Отсим створено свого роду триялізм. Чеській державі дано назву: Чехо-Словацької держави, значить сполучено тут дві національні території: чеську і словацьку, наче їх сфедеровано, та до них долучено ще руську (українську) автономну територію підкарпатську. Та хоч державно-правне відношеннє сих трьох територій досі не є устійнене конституцією, то всеж таки ані Словаки ані Русини (Українці) не є національними меншостями, але безперечно
