Сторінка:К. Маркс і Ф. Енґельс. Комунїстичний манїфест (1917).djvu/37

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 37 —

ли християнські ідеї в 18 столітті оступалися перед просьвїтним ідеями, то тоді як раз февдальне суспільство провадило завзяту боротьбу з буржуазією, що була тоді революційною. Ідеї про волю совісті й релігії означали лиш вільну конкуренцію на полі науки.

«Та,же», зауважить нам де-хто, «релігійні, моральні, фільозофічні, правні ідеї і т. п., зміняли ся звичайно в протязі історичного розвитку, про те релігія, мораль, фільозофія, політика, право завжди перебували ці зміни.

«Є крім того вічні правди, як наприкл. свобода, справедливість і инь., що спільні всім фазам суспільного життя. Але комунізм нищить всі старі правди, він нищить релігію, инщить мораль, замісць того, щоб їх перетворити на ново; значить він перечить усьому дотеперішньому історичйому розвиткові».

До чого ж приводить це обвинувачення? Iсторія всього минулого суспільства розвивала ся на ґрунті класових антагонізмів, які в ріжні епохи мали ріжні форми.

Але яку б вони форму не мали, визиск одної частини суспільства другою був спільним фактом для усїх минулих віків. Через це нема нічого дивного, що суспільна самосьвідомість усїх віків, не дивлячись на всю свою ріжноманітність і ріжнокольорність, рухаєть ся в певних спільних