Сторінка:ЛЯ. I. М. Йогансен. Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альцести у Слобожанську Швейцарію. 1928.pdf/25

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

газети, що його викинув йому з вікна пасажир мякого вагону. І от він, ідучи містом о тій ранній годині, коли службовці тільки беруться розпалювати примуси, а двірники замітають вулиці, побачив на стіні ПАПІР, багато паперу, стільки паперу, що все його село і два сусідніх хутори могли б, сівши кружка навколо, скрутити собі з того паперу по цигарці.

Невже ж ти тепер засудиш нашого доброго древонасадця за те, що, одірвавши від вірша рядок:

З серця точить кров — і кров стає суниця

бо з цього рядка найдовша могла скрутитися цигарка, тепер з синім солодким димом пихкає він ці теплі слова у незміряний простір ранішнього всесвіту!

— Тим більше, що він усе-таки сам попереду прочитав вірша, цей добрий древонасадець.

IV „Чого ти шукаєш у моїм ридикюлі, о Леонардо?“ спитала прекрасна Альцеста. „Коли ти шукаєш там олівця, щоб записати вірша, або грошей, щоб заплатити деревонасадцеві за вірш, або, може, ти шукаєш у моїм ридикюлі отой вчорашній вечір — коли ти цього шукаєш, то там не знайдеш“.

„Я вже знайшов“, одповів доктор Леонардо і показав Альцесті невеличку міднобронзову цівку з яскравочервоним кінцем. На білій стіні губним олівцем прекрасної Альцести Леонардо змалював пурпуровою лінією Дінець від Змійова й до першої гори, ширшою одзначив кривавою смугою путь від першої до Козачої Гори, накреслив ліворуч Біле Озеро і ближче ліворуч — Косач з намистом озір аж до Білого Озера, намалював затоки й коліна Дінця за Короповим хутором і Тридінчя, шо веде до Бешкинів. Сміливими штрихами накладав він на стінку лісові гори, що їх археолог назвав би „змієвим валом“, і взявся малювати верхній плив Дінця з Черемушної та Якубина до З'їдьок і паперового млина. Карта зростала й ширилася, уже вона доходила до долівки внизу і хапалася розгиллям своїм стелі вгорі,