Сторінка:ЛЯ. I. М. Йогансен. Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альцести у Слобожанську Швейцарію. 1928.pdf/47

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Але Альцеста вже встигла опам'ятатись, „Мене не цікавить, чим пахне ваша пилка і ваша рушниця“, сказала вона льодовим голосом. „Будьте ласкаві кінчати ваше діло і взяти з човна ваше сало“.

Перебийніс ще раз струсонувся і знову взявся до роботи. Ясен зарипів і похилився. „Ах!“ мимоволі зойкнула Альцеста. Перебийніс ускочив по коліна в воду, і там, де він допіру стояв, ясен з крахом ліг на землю.

Знову Перебийніс підійшов до нього з пилкою. Коло прикорня він одрізав від стовбура двоє рівних кружалок, ці кружалка він притулив устой до пня, узяв рушницю і націлив у центр кола.

„Синьоро!“ сказав він. „Я мушу потурбувати вас, вистреливши з рушниці“.

Альцеста затулила вуха. Перебийніс вистрелив і вибив шротом середину в кружалках. Він знову взявся до пилки і випиляв циліндричну цівку. На кінцях тієї цівки він понасаджував обидва кружалка, як колеса на вісь. Потім він підійшов до Альцести.

„Синьоро Альцесто!“ урочистим тоном почав Перебийніс. „Я розумію ваші почуття і, хоч я глибоко переконаний, що не хотів учинити нічого неделікатного, я не буду себе боронити. Умовімось, що, не спинивши човна в тій далекій очеретовій колонаді, я допустився непростимої провини, я смертельно поранив ваші почуття. Але ми не можемо зараз розлучитись.

Не будьмо згадувати про те, що вам дуже не легко було б самій найти звідси дорогу до станції, щоб сісти в потяг, який повіз би вас назад у сонячні подоли Кампанії, при умові, що на паспорті вашому уже є італійська віза.

Але згадайте, що ви не були ще в лісових Озерах Слобожанської Швайцарії.

Людське життя, синьоро, — це дивна і незрозуміла річ. Буває, що молодий надхненний юнак, учившися