„Але редакція газети „Воче Дель Пополо“ не забарилася виправити свою помилку. То був передостанній намер, а ось останній.
„Редакція спростовує прикру помилку, що трапилася в передостанньому номері газети з вини коректора. Остаточно з'ясовано, що доктор Леонардо Пацці є дійсно доктор Леонардо Пацці, а не хто инший. Що ж до дона Хозе Перейра, родом еспанця, то пощастило добути цілком певні відомості, що він насправді є дон Хозе Перейра, еспанець, а ні в якім разі не наш вельмишановний учений, доктор Леонардо Пацці, який саме відбуває наукову подорож по світу і тепер, як повідомляють, подорожує по Слобожанській Швайцарії“.
„Леонардо!“ скрикнула Альцеста. „Леонардо! Чи можеш ти простити мене!“
„Я шукав тебе, о Альцесто“, просто сказав доктор Леонардо „Коли я догадався, що якимсь чином тобі до рук потрапив передостанній номер газети „Воче Дель Пополо“ з клеветницькою заміткою про мене, я втратив свідомість.
Цей номер, якого я сам ще не читав, очевидно, випав з кишені мого пальто підчас нашої подорожи, і ти могла його знайти…“
„Цей номер знайшов я“, чесно і сміливо сказав Перебийніс. „Але ви розумієте, я не мав у руках останнього номера і хотів щиро і чесно попередити Альцесту. Я винний лише в тому, що завелику склав віру буржуазній газеті“.
Перебийніс поліз у човна по газету. Шматки її лежали розсипані по дну, але самої газети не було.
„Не шукайте, Оресте!“ м'яко сказав доктор Леонардо. „Я бачив, як безпритульний украв сало разом з газетою. Вона нам тепер не потрібна.
„Коли я побачив, що втратив Альцесту, я вирішив не повертатися назад на батьківщину.
„За довгі роки моєї подорожи, люба, кохана, я шукав тільки тебе. Тільки для тебе було все моє
