счичать время не потерянным и цель достигнутой“.
Який же досвід автора?
„До мартовської революції національний рух на Вкраїні розвивався крайно слабо. Політично і економічно тісно звязана з Росією, вона являлась наче нероздільною її частиною. Само-державний режім, в коріні убиваючий всякі спроби національного самоозначення , подавляв націоналістичний розвиток, а спорідненість мови, господарська єдність і спільність державних законів згладжували національну нерівність (!! ред. Н. Д.), цементували Україну і Великоросію в одно ціле і обєднювали робітників і селян в єдиній революційній боротьбі. Тільки з упадком царизму і знищенням самодержавного режиму з перших днів мартовського перевороту, національна ідея дістає право на свобідний розвиток. І між двома зжившимися народами штучно прокладають національні межі, в життя українських робітників і селян вкроплюють ідею національної окремішности. З того моменту революційний рух України приймає троха инші, відмінні від Росії форми.“ (Передмова).
Ця цитата не потребує ніяких коментарів. Слова яснійше ясного кажуть, з ким ми маємо до діла.
