Недурно національні комуністичні партії, увіходячі в склад російської, в роді польської, латишської, одіслали самовизначення націй туда, ідєж учреділка (Установче Зібрання) упокоївається.
Але у них становище значно простіще як на Вкраїні.
І латишська, і польська партії, в більшости дійсно одна — латишська, друга — польська, по своєму національному складу (по крайній мірі, в істнуванні латишів і поляків поки що ніхто не сумнівався.)
Не те на Україні. Тут партія большевиків, як і більшість промислового пролєтаріяту, складається, головним чином, із руських (великоросів), як що не по національности, то по кутьтурі.
Висловитися проти самовизначення націй ніяково і так русіфікаторами українці звуть. Визнати Україну — Україною — душа не лежить, тим більше, що многі товариші до цієї пори в глибині душі переконані, що Україну, Грушевський нарошне видумав.
І от починається шукання. Ну, що ж, самовизначуйся аж до відокремлення, але тільки на віщо тут, безпремінно у моїй партійній відчині. Ну, хай вже буде собі навіть незалежна Україна (як що вже не можна без цього) де-небудь в Австралії або на гірший кінець, навіть на напівдикій Волині і Подоллі, але навіщо безпремінно в Кате-
