би ми помилялись! — свої єдинонеділимські пересуди, свій великоруський шовінізм.
Що „єдинонеділимство“ — це шовінізм чистої води, і що він загніздився в російському комунізмі на добре, та має вже свою історію, про це можна би писати томи. Тут ми мусимо обмежитися наведенням кількох тільки фактів його істнування, щоб нікому не видавалось, що ми говоримо на вітер без ніяких підстав, без ніякого оправдання.
„Єдинонеділимство“ проповідували і проповідують особливо так звані ліві російські комуністи (Бухарін, Радек, Оболенський і т. д.). В 1918 р. вони були проти підписання берестейського миру з імперіялістичною Німеччиною, майже виключно з національних причин, бо не могли погодитись з розділом теріторії бувшої царської Росії. І не мало клопотів робили тов. Ленінові, котрий, як тверезий і реальний політик, в інтересі розвитку соціялістичної революції на Сході Европи усіх сил уживав, щоб мир підписати. „Труды I. Всероссійскаго Съѣзда Совѣтов Народнаго Хазяйства“ (Москва, 1918) дають надзвичайно багато матеріялу для пізнання
економічних і політичних корінів „єдинонеділимства“. Ліві російські комуністи говорили просто так, як їм промовляла велика національна російська втрата з душі.
