широкої, хоч і не всій цій темі присвяченої, праці В. Ваттенбаха[1] тим, що, по-перше, поступ історичної думки на романо-германському Заході розглядаю я залежно од даного соціяльно політичного ладу й тих, що звідси випливають, переживаннів тодішнього суспільства; і, по-друге, самий матерiял беру я не аби-який, а добираю той, котрий добре характеризує, як зро стала в техніці праці людська особа, що заходилася була описувати історичні події і на базі різноманітних зовнішніх умов свої безпосередні письменницькі інтереси, як до епохи, змінювала. А до всього, вважаю за свою повинність відзначити, що використав я не тільки в даних чотирьох Етюдах, але й для всенького попереднього викладу цілу низку нововида них текстів, а так само загальну й спеціяльну літературу останніх перед війною років. Тим-то, здається мені, таки дуже не пошкодить навести тут уважливому читачеві й зміст першого тому „Нарисів з історії розвитку середньовічної історіографії“, як він був склавсь в остаточному вигляді й аж надто потрібує певної авторитетної підтримки як для переписування його, так і для остаточного зредагування.
I. Нарис розвитку західньо-европейської видавничої діяльности в царині студій над історією середніх віків.
II. Огляд джерел до початкової історії середніх віків: германці й переходова епоха. Ранні праці західньо-христіянської історіографії: Павло Орозій і бл. Августин. Євсевій
- ↑ Перше видання цієї славнозвiсної книги „Про джерела німецької історії середніх віків“ з'явилося року 1858, а останнє, що виготував був сам-таки В. Ваттенбах — 1893 — 1894 рр., але основну cвою концепцію автор не переглянув та й виклад його залишивсь у давніших рамцяx. Як відомо, року 1904 пер ший том одзначеної праці вийшов у світ сьомим виданням — і в дуже переробленому вигляді; та, ніде правди діти! не вважаючи на всі зміни в тексті, що завдячують вони глибокій вченості Е. Дюмлера та Л. Травбе, загальний характер підходу до теми про джерела німецької середньовічної історії було мало змінено.
