Відтепер Теофіль жив у своїй хаті сам як пустинник. Не заходив вже ні до коршми, з ніким ніде не приставав, ані до нього ніхто не заходив. Відробляв належну панщину, ні більше ні менше лише тілько кілько цісарський патент приписував. Своє поле також сам обробляв.
Та сталося раз таке, що якби був вірив у забобони, то бувби думав, що коло нього якісь духи ходять. Через панщину та свою роботу часом не мав часу їсти собі зварити. А часом таки й не міг, бо був дуже втомлений. Все господарство було занедбане та запущене. Він це добре бачив і воно журило його, але зарадити якось ніяк не міг. Вже життя йому було остогидло.
Одного вечера запримітив він, що якась рука господарила в нього дома. Коли вернув вечером з поля, находив хату гарно заметену, все упорядковане, горшки та миски чистенько помиті, горяча страва ждала на нього на припічку, стіл накритий білою скатертю, стайня та подвіря заметені, коні нагодовані, корова видоєна, а молоко стояло в коморі. Теофіль аж зачудувався. Сам не міг того поняти. Заходив у голову, хтоби то такий був, що так все гарно впорядкував. Чи то може ангел з неба прилетів і так гарно все впорядкував? Не міг надивуватись.
Одного разу пішов він до ліса нарубати для двора дров. В гущавині стрінув якусь бу-
