нях, хоч їш чорний хліб і пісну страву. А як ти маєш усякі достатки, живеш у вигодах та роскошах, а не чуєшся вдоволеною, то ти смутна, невесела — чогось тобі бракує. Палата та всякі достатки не дають чоловікови щастя. Сам цісар має без порівнання більше клопотів як простий мужик. Найбільше щастя чоловіка, це вдоволення. А вдоволення є тоді, як чоловік має здоровий розум, яким може витолкувати собі все на добре, побожне серце, чисту совість та добре здоровля. Хто не має чистої совісти, тому хочби в прегарній палаті і тисячі свічок засвітив, то все буде йому темно. А вже найбільше невдоволення спричинює чоловікови заздрість. Вона справді робить чоловіка нещасливим. Як ти побачиш яку гарну паню, що їде гарним повозом, вбрану в шовки та атласи, то чи не подобається тобі її богатство та ся її велич? І зараз приходить тобі заздрісна гадка до голови, чому ти не така. Або як побачиш багато дорогих коралів у своєї сусідки, або яку гарну одежину, то чи не забагається й тобі те саме мати. І тоді повстає в тебе невдоволення зі себе самої. А тоді зачинаєш бути вже нещасливою. Чи може не так? Стережися отже тої заздрости як зарази. Я не завидую нікому і тому завсіди чуюся щасливим“.
Калина брала собі асі ті слова до серця і з кождим днем ставала мудрійшою та почувала себе щасливійшою.
Надійшов той так дуже памятний для українців 1848 рік. Знова була тоді чутка про ре-
