булаби варта від жидівської. Таж то нехрист. Шкода, що ти така мудра жінка“…
„Ах, ти такий впертий, все своє знаєш. Видиш, що вже Бог опустив тебе“.
„Ні, жінко, не гніви Бога. Він не опустив мене. Він нікого не опускає, хиба таких опускає, що на Нього забувають. Мене Бог не опустив, лише досвідчає. Ось, ліпше зробиш, як будеш молитися, щоби мені Бог дав силу все те перетерпіти“.
„А я думаю, що вже аж занадто тебе Бог досвідчив“ — сказала Калина тяжко зітхаючи.
Чиж мало вже того досвідчування, таж ти тілько всього перетерпів, що відай і на воловій шкірі не списавби. Що ти не нарозказувався мені, кілько ти переді мною витерпів, а кілько вже за мене, відколи я пішла за тебе. Я думаю, що то вже таки за багато на одного“.
„Ех, не гніви Бога, кажу тобі немудра жінко“ — сказав вже злісно — „плетеш як на муках. Дай спокій з такою грішною бесідою. Я мав тебе за розумну, побожну жінку, а то бачу, що недаром кажуть люди, що в жінки довгий волос а короткий розум. Що значить моє терпіння в порівнанню до терпінь других. Є люди, що далеко більше терплять. А хочби я й терпів багато, то що… чи маю може видавати процес Богу як колись Ґоян мені видав? Горе тому, що хотівби з Богом торгувитись. А що ти сказалаби на те, якби так ось той твій дурний горнець, що ти нераз до печі саджаєш його, став учити тебе та буритиса проти тебе, що ти так з ним поступаєш; або якби плуг не
