Відколи виявилося, що Карло прямує не через Смоленськ на Москву, а через Стародуб і Новгород Сіверський на Україну, Москалі стали посуватися в напрямі Десни.
Шведські й московські війська надвигалися на себе, як дві хмари.
Цар Петро відсвяткувавши в Смоленську побіду над Лєвенгавптом поспішав до своєї армії, котрою проводив Шереметєв.
Подорозі виганяв народ із сіл та хуторів в го́роди до робіт коло укріплень, казав палити села та жорстоко карав людий, котрі не вгодили йому, не дали в час і в достаточній кількости підвод і харчів, не несли радо всяких других воєнних тягарів, або слушно чи неслушно стягнули на себе підзор нельояльности.
Куди проїхав цар, курилися згарища і як верстові стовпи знімалися шибениці, на яких хиталися посинілі трупи. Цареві скрізь ввижався бунт, підступ і зрада і, щоб у зароді знівечити їх, він ширив перед собою страх.
Страшний бо цар во гніві своїм!
