Далеко від нас, за Збручом, в київській землї, є повіт Звенигородський, а в тім повітї велике і гарне село Моринцї. Там то родив ся Тарас Шевченко дня 25. лютого ст. ст. 1814 року. Батько його звав ся Григорій Шевченко, а ще кликали його Грушівський, мати Катерина Бойківна. Григорій Шевченко походив з сусїднього села, Кирилівки, а до Катерини Бойківної він тільки пристав, як і тепер пристають у нас люди. І Григорій і Катерина були крепаками недоброго пана Енґельгардта, а як то жило ся крепакам то ми вже зі вступу знаємо. Вони не мали нї волї, нї права, працювали за дурно на ланї панськім, кільки пан казав, а собі хиба на досьвітках, або в недїлю могли що зробити. Їх продавали, міняли, навіть в карти програвали, як худобину, та ще били, калїчили, поганили, якби крепак не мав нї душі, нї чутя нїякого. Як панови подобала ся яка крепачка, то кликав єї до двора і робив з ньою, що хотїв, а як наскучила ся, то казав кому будь з ньою женити ся і на те не було ради. Крепак — то значило невільник, ще гірше — нїби робуча худобина.
Оттаке то житя було й родичам Тарасовим. Гірко мусїли вони працювати, щоб вдоволити зросийщеного Нїмця, пана Енґельгардта. А Григорій Шевченко не дурний був чоловік, і ремесло знав і чумакував інодї
