Сторінка:Леся Українка. Бояриня (1918).pdf/12

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 8 —

хоч здалека пригнобленим братам,
єднаючи для них цареву ласку.
Старий він був обстоювати збройно
за честь України...
Іван Ти-ж молодий, — 
чому-ж ти не підіймеш теї зброї,
що батькові з старечих рук упала?
Степан Як поясню тобі?.. Коли ще змалку
навчав мене з Письма Святого батько,
то він мені казав на памьять вивчить
про Каїна та Авеля. „Мій сину,
мовляв, пильнуй, щоб міг ти з ясним оком,
а не з тьмяним, не тремтячи мов Каін,
Небесному Отцеві одповісти,
коли тебе спитає: „Де твій брат?“
а якже можу я на Україні
здійняти зброю так, щоб не діткнути
ніколи нею брата?... І невже
мушкет і шабля мають більше сили
та чести, ніж перо та щире слово?
Ні, учено мене, що се не так!
Перебійний Не звикли якось ми такого чути...
про те... було б на світі, може, менше
гріха і лиха, якби всі гадали
по твоєму...
Іван (згірдно).Се в Київі ченці
навчають отакого!
ОксанаТи-ж, Іване,
у Київі не вчився. Звідки знаєш,
чого там научають?
Іван (зачеплений).От знайшлася
зненацька оборонниця для тебе,
боярине!