Сторінка:Леся Українка. Бояриня (1918).pdf/13

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 9 —

 Оксана Я тільки правду мовлю...
(Засоромлена, подається з рундука в садок).
(Увіходить з будинка на рундук Джура).
Джура Там, пане, я приніс для гостя речі.
Перебійний Ходім, Степане, покажу, де маєш
в нас мешкати.
Степан (до Деребійнихи). Спасибі, паніматко,
за хліб, за сіль!
Перебійниха(з косим поглядом на сина).
Пробач, коли що :може прийшлось на перший раз не до сподоби…
(Степан х Перебійним і Джурою йдуть у будинок).
Перебійниха (до Івана нишком):
Ну й ти ж таки! Хто ж так говорить з гостем?
Іван Ат! Хай же він хоть раз почує правду!
Перебійниха Адже ти чув, що він казав… Овва!
Іван
бурсак та щоб не вмів замилить очі!
Перебійниха Мені він до сподоби,- добрий хлопець
такий увічливий...
Іван Та вам вже, звісно,
язиком приподобатись не довго.
Перебійниха Чи сяк, чи так, а вдруге ти не будь
таким до гостя гострим! Се ж неначе
на те його ми в хату запросили,
щоб ним помітувати. Незвичайно!
Іван Та вже гаразд, не буду зачіпати. (Зіходить з рундука).
Іван От піду до товариства. (Іде через садок,перескакує через тин і зникає).
(Увіходить служебка і збірає зо стола).
Перебійниха Де ти, Оксано?!