Сторінка:Леся Українка. Бояриня (1918).pdf/19

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 15 —

  Голомастери з будинку:
Оксано! Годі вже там поливати! вже пізно!
Оксана(кинулась) Мати кличуть!...
(зривається йти).
Степан(утримує іі. Пристрасно).
Ще хвилинку!..
Хвилиночку!...
Оксана
Я вийду іце до тебе,
як мати ляжуть спати.
Степан Вийди, люба!
Я виглядатиму тебе до світа.
Голомастері. Оксано, де ти?
Оксана Ось я йду, матусю!
(Ще раз на прощання обіймає Степана і йде до
будинку).

 

II.

У Москві.

Світлиця в Степановім дому прибрана по свягковому. Знадвору чутно гомін дзвонів. Мати Степанова і Оксана увіходять убрані по вкраінські,— мати в намітці і в темній сукні з широким виложистим коміром. Оксана в кораб­лику, в шнурівці та в кунтуші.

Мати (сідає на ослоні, важко дишучи).
Спочину трохи, тюки йти у терем...
стара... не носять ноги...
Оксана (сідає поруч). Ви, матусю,
казали б ліжко перенести в діл,
бо вам сутужно лазити на сходи.
Мати Ой ні, голубонько, нехай вже там,
у теремі... Тут на Москві не звичай,
щоб жінка мешкала на долі. Скажуть:
Ото, стара, а звичаю не тямить!
Оксана Ви-ж не в тутешніх звичаях зросли.
Мати То що? Вони, Оксанко, не питають