Сторінка:Леся Українка. Бояриня (1918).pdf/25

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 21 —

 Оксана А як же
ти тута звешся?
Ганна Аннушка.
Оксана Чи ба!
(Немов ухваляючи). «Ганнушка».
Ганна(подравляючи). Ні бо, „Аннушка“, Оксано
Оксана Не вимовлю. Проте ж воно нічого
і по московському, хто добре вміє.
А як по іхньому Оксана буде?
Ганна Аксинья чи Аксюша.
Оксана Щось не гарно.
Оксана мов би краще. Ти, Ганнусю,
мене таки Оксаною зови.
Ганна (лащиться, до Оксани).
Як хочеш, так і зватиму, сестричко.
Я так тебе люблю! Зраділа, Боже,
як брат тебе з України привіз!
Оксана Ти ще мене, Ганусенько, не знаєш,
а може ж я лиха...
Ганна Ні, ні. ти добра!
Ти, бач, усе до мене: „погуляй,
забався, не сиди!“ А ти б почула,
як инші всі боярині спиняють
своіх сестер та дочок. їй же Богу,
ні за поріг не випустять ніколи.
(Ще більше лащиться).
Оксаночка... ріднесенька... я маю
тебе щось попрохати...
ОксанаЩо, сестричко?
(Ганна мовчить збентежена).
Хотіла б може що з моіх уборів?
Бери, що хочеш. Дам тобі й намисто,
ще й коси у дрібушки заплету, ~
вберу тебе неначе гетьмані вну.