Сторінка:Леся Українка. Бояриня (1918).pdf/26

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 22 —

  Ганна(смутно). Та ні, сього матуся не дозволять...
Я не об тім... Я хочу попрохати,
щоб ти... пішла зо мною у садок...
Оксана Ото и всього? Було про що просити.
Ходім хоч зараз.
Ганна Ні, не зараз, потім...
Оксана Коли ти схочеш. Що ж там у садку?
Ганна. Та бач... самій отам в садку сидіти
мені неможна...
ОксанаВже й сього неможна?
Ганна А з мамкою піти — вона розплеще
усім про те, чого я там сижу.
Оксана(сміючись). А ти ж там що ворожиш?
От хитруха!
Ганна Та я нічого... тілько виглядаю,
чи не проїдуть вулицею часом
царські стрільці. Вони над вечір їздять.
Оксана Либонь царський стрілець тобі устрелив
дівоче серденько?
ГаннаТа я ж, Оксано,
заручена.
ОксанаЗа царського стрільця?
Ганна А вже ж.
ОксанаТо чом же він до нас не прийде?
Ганна Хоч би й прийшов, то я ж хіба побачу?
Я в теремів а він там у світлиці.
Оксана То вам і бачитись неможна?
Ганна Де ж там!
Оксана Прилюдно-ні. а тілько крадькома?
Ганна Ні, як то крадькома?
ОксанаА ти ж хотіла
до нього вийти у садок.
ГаннаДо нього?
Ні, я ще сорома не загубила!