Сторінка:Леся Українка. Бояриня (1918).pdf/27

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 23 —

  І як се ти подумати могла,
що я тебе просила проважати
мене на сходини?... Невже, Оксано,
вважаєш ти, шо я така нечесна?
Оксана Та Бог з тобою! Де ж, яка ж тут нечесть?
Як дівчина постоїть на розмові
з своім зарученим, то вже й нечесна?
Ганна А вже ж, тут так.
Оксана Навіщож ти виходиш
туди в садок?
ГаннаЯ здалека дивлюся,
як він там вулицею проіздить.
Инакше ж я його нігде не бачу,
хіба що в церкві.
Оксана Де ж ви розмовляли?
Ганна Нігде.
Оксана А як же він тебе посватав?
Ганна Як? Через сваху. Я к звичайно всі.
Оксана Я щось не разберу.
Ганна Бо ти не знаєш
тутешніх звичаів, Нехай лиш мати
тобі роскажуть, бо всього достоту
і я не знаю.
Оксана Ніби то виходить,
що ви отак, не мовивши ні слова,
і поберетесь?
ГаннаТак найпристойніше.
Оксана Чудна тут молодь!.. (Усміхається якимсь
спогадам мовчки. Потім стиха, мрійливо)
Я ж було що-вечір
вихожу до Степана на розмову.
Ганна Як заручились?
Оксана Та... як заручились...
Ну, раз стояла з ним не заручившись,
инакше хто ж засвататися може?