Сторінка:Леся Українка. Бояриня (1918).pdf/41

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 37 —

 
Хай їм абищо, сим московським добрам!
Втікаймо на Вкраїну!
Степан Царь достане
боярина свого скрізь на Вкраїні
та ще й твоїй родині буде лихо.
Не окриємось нігде...
Оксана Втікаймо в Польщу!
А ні, то на Волощину!
Степан Що з того?
Зміняємо чужину на чужину...
Приблудами чужі пороги будем
там оббивати... все одно, що й тут.
Оксана Ні, там вільніше.
Степан Треба заслужити
чимсь ту сусідську ласку. Чим же більше,
Коли не зрадою проти Москви?
Оксана Так їй і треба!
Степан Присяга, Оксано,
велике діло. Царь мені не верне
так присяги, як я тобі вернув.
Тай я йому не можу повернути
всього, що я приймав з його руки.
(Мовчання. Починає сутніти. Десь у церкві
тихо дзвонять).
Оксана. Степане, вже не говорімо більше
про се ніколи.
Степан Так,
нетреба, люба...
(згодом)- Чому не шиєш?
Оксана Вже мені невидко.
А ще світити рано.
Степан Заспівай.
щось потихеньку, як що можеш.
Оксана Добре.
(Співає потихеньку).