Сторінка:Леся Українка. Бояриня (1918).pdf/44

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 40 —

 
Оксана Я тебе навчу!
(Крутить Ганну навколо себе, приспівуючи).
„Гуляй, гуляй, господине,
нехай наша журба згине!
Ой чи згине, чи не згине,
гуляй, гуляй, господине!“
Що ж ти, Степане, помагай співати!
(Залягається сміхом, що згодом, переходить в кашель. Степан трівожно ки­дається до неі).

 

V.

Степанів садок. Будинок виходить в нього задньою стіною. Видко кратчасті вікна терема і піддашок із сходами. Збоку в садку зроблена повіточка садова, вся в зелені та в квітках; у повітці приладновано вели­кий турецький ослін з подушками. З терема по сходах надвірних помалу спускаються Мати і Оксана. Оксану ведуть попід руки дві служниці„Сьнныя дбвушки “. Оксана у простій широкій хатній сукні, без кички, голова зав'язана на український лад шовковою хусткою. Оксана хвора, очі позападали, але
дуже блищать, на щоках хворий рум‘янець.

Мати(пройшовши вперед до повітки, показує дівча­
там на ослін).
Отут бояриню посадовіть
та й можете вертати до роботи.
(Дівчата садовлять Оксану і вертаються в терем).
Мати Що, донечко, тут, правда ж, придобніше?
вільніше дихати?
Оксана Вільніше?.,. (Схиляється на подушки).
Мати Ляж,
ляж, рибонько. Заснути, може, хочеш?
Оксана Так, я б заснула.,, тілько я боюся...
Мати От, хай Бог милує! чого боішся?